П`ятниця, 14.12.2018, 06.52.32
Вітаю Вас Гість | RSS
Важливі повідомлення
Календар закінчення 11/12 н.р
Єдина тарифна сітка 2012
Меню сайту
Категорії розділу
Матеріал до атестації [4]
Інформатика [1]
Фізика [0]
Історія [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту
Форма входу
Головна » Статті » Матеріал до атестації

Нормативно-правові засади атестації
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ АТЕСТАЦІЇ
Право на освіту — це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, необхідних для успішної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства.
За положенням статті 53 Конституції України, право на освіту гарантовано кожному; держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних закладах. Право на освіту гарантовано кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про екологічні, соціальні та культурні права (стаття 13).
Атестацію педагогічних працівників регулює низка нормативних документів. Закон України «Про освіту» передбачає професіональну, моральну характеристику педагогічного працівника, вказує на те, що відповідність посаді педагогічного працівника визначають за результатами атестації. Порядок атестації педагогічних працівників встановлює Міністерство освіти і науки України.
Важливість і обов’язковість атестації педагогічних працівників, терміни її здійснення, перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань передбачені законами «Про загальну середню освіту» (стаття 27), «Про дошкільну освіту та виховання» (стаття 30), «Про позашкільну освіту та виховання» (стаття 25), «Про професійну освіту» (стаття 45).
Практичне здійснення атестації педагогічних працівників регулює Типове положення про атестацію педагогічних працівників України (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 01.12.1998 р. № 419, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.12.1998 р. № 792/3232), у якому визначено види атестації та її періодичність, повноваження, порядок здійснення й реалізація рішень атестаційної комісії.
Отже, атестація педагогічних працівників здійснюється згідно із законами України та іншими нормативно-правовими документами, яких необхідно дотримуватись.
 
Закон України «Про освіту»
(затверджений Постановою Верховної Ради № 100/а від 23.03.1996 р.)
(Витяг)
Стаття 54.
1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки.
2. «Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, встановлюються категорії, присвоюються педагогічні звання» (витяг з п. 4).
Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти і науки України. «Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи в порядку, встановленому законодавством» (витяг з п. 4).
Закон України «Про освіту» від 23.03.1996 р. викладено в новій редакції від 11.12.2003 р.
 
Закон України «Про загальну середню освіту»
(від 13.05.1999 р. № 651-XIV (ст. 27))
(Витяг)
Стаття 27. Атестація педагогічних працівників
1. Атестація педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов’язковою і здійснюється, як правило, один раз на п’ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого Міністерством освіти України.
2. За результатами атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, встановлюється кваліфікаційна категорія («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії») та може бути присвоєно педагогічне звання («старший учитель», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист» тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджується Міністерством освіти України.
 
Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа)
(затверджена Постановою спільного засідання колегії МОН України і Президії АПН України № 12/5-1
від 22.11.2001р.)
(Витяг)
«Атестація педагога як форма виявлення рівня його кваліфікації має стати демократичнішою, спонукати до професійного вдосконалення.
Акценти в підготовці вчителя мають бути також перенесені з вивчення стандартних, інваріантних станів на механізм оволодіння новим, прилучення до перспективних моделей педагогічного досвіду і набуття власного в широкій і різноманітній практиці.
Післядипломна педагогічна освіта має стати більш персоніфікованою, надаючи кожному вчителю широкі можливості для оновлення, удосконалення, поглиблення своєї професійної підготовки в прийнятний для нього спосіб, у тому числі на базі дистанційного навчання із застосуванням нових інформаційних технологій.
Замовником підвищення своєї професійної кваліфікації має стати сам учитель, якому держава надає необхідні для цього можливості і стимули».

Закон України «Про позашкільну освіту»
(від 22.07.2000 р. № 1833-ІІР)
(Витяг)
Стаття 24. Підготовка і підвищення кваліфікації педагогічних працівників позашкільного навчального закладу
Підвищення кваліфікації педагогічних працівників державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється не рідше 1 разу на 5 років за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Стаття 25. Атестація педагогічних працівників позашкільного навчального закладу
Атестація педагогічних працівників позашкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форм власності здійснюється, як правило, 1 раз на 5 років у відповідності з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників.
 

Програма «Учитель»
(прийнята Постановою Кабінету Міністрів України № 379 від 28.03.2002 p.,
затверджена Наказом МОН № 256 від 16.04.2002 р.)
(Витяг)
Державна програма «Вчитель» спрямована на розв’язання проблем, пов’язаних з підготовкою, професійною діяльністю та післядипломною освітою педагогічних працівників, на забезпечення гарантованої державної підтримки у цій сфері.
 

Концепція профільного навчання в старшій школі
(затверджена Рішенням колегії Міністерства освіти і науки України № 10/12-2 від 25.09.2003 р.)
(Витяг)
«Для забезпечення необхідного рівня професійної компетентності вчителів і керівників шкіл запровадити широкомасштабну систему відповідної перепідготовки: підвищення кваліфікації вчителів основної школи з орієнтацією на організацію до профільного навчання та його психолого-педагогічне забезпечення; вчителів старшої школи, які викладатимуть профільні і спеціальні курси; керівних кадрів освіти, здатних забезпечити функціонування профільної школи».
 

Закон України «Про дошкільну освіту»
(від 11.07.2001 р. № 2628-III. м. Київ)
(Витяг)
Стаття 29. Права та обов’язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти
Права та обов’язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 32. Атестація педагогічних працівників дошкільного навчального закладу
1. Атестація педагогічних працівників дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типів і форми власності є обов’язковою і здійснюється, як правило, один раз на п’ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
2. За результатами атестації педагогічних працівників дошкільного навчального закладу визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, встановлюється його кваліфікаційна категорія («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»), може бути присвоєно відповідне педагогічне звання вихователям — «вихователь-методист», а вихователям-методистам — «старший вихователь», учителям усіх спеціальностей — «старший учитель», «вчитель-методист».
 
Національна доктрина розвитку освіти
(затверджена Указом Президента України № 347/2002 від 17.04.2002 р.)
(Витяг)
XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників (Витяг)
29. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне вдосконалення — важлива умова модернізації освіти. Для підтримки педагогічних і науково-педагогічних працівників, підвищення їх відповідальності за якість професійної діяльності держава забезпечує:
• розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази професійної діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників;
• розвиток конкурентоспроможності системи навчальних закладів, в яких проводиться підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників;
• розроблення та запровадження державних стандартів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і державних стандартів післядипломної педагогічної освіти;
• оволодіння педагогічними працівниками сучасними інформаційними технологіями;
• періодичне оновлення і взаємоузгодження змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• поліпшення системи стимулювання професійного зростання педагогічних і науково-педагогічних працівників, можливість вивчення іноземних мов.
 

Закон «Про мови в Українській РСР»
(введений в дію Постановою Верховної Ради № 8313-11 від 28.10.1989 р.)
(Витяг)
Стаття 2. Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.
Стаття 6. «Незнання громадянином української або російської мови не є підставою для відмови йому у прийнятті на роботу. Після прийняття на роботу службова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи організації в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків» (Витяг).
Стаття 25. Мова виховання та одержання освіти. Вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян Української РСР.


Наказ Міністерства освіти і науки України «Про подолання проявів бюрократизму в освіті»
(від 17.05.2005 р. №297)
(Витяг)
Заборонити вимагати від педагогічних працівників під час проходження ними атестації узагальнені матеріали їх педагогічного досвіду, інші матеріали, не передбачені Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників.
 
Наказ Міністерства освіти і науки України «Про визначення порядку присвоєння педагогічних звань педагогічним працівникам»
(від 04.07.2005 р. №396)
(Витяг)
1. Установити, що присвоєння педагогічного звання «старший вихователь» здійснюється у порядку, передбаченому для присвоєння педагогічного звання «старший учитель»; присвоєння педагогічних звань «педагог-організатор-методист», «керівник гуртка-методист» (без вимог до кваліфікаційної категорії), «практичний психолог-методист» — у порядку, передбаченому для присвоєння педагогічних звань «учитель-методист», «викладач-методист».
Додатковою умовою для присвоєння педагогічного звання «керівник гуртка-методист», крім порядку, зазначеного в пункті 5.6 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, є наявність у керівника гуртка вищої педагогічної або іншої фахової освіти відповідно до статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» (крім народних умільців, робота яких відповідає критеріям, установленим чинним законодавством України).

 
Наказ Міністерства культури і мистецтв України «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій культури»
(від 19 квітня 2001 р. № 204, із змінами, внесеними наказом від 10 червня 2003 р. № 336)
(Витяг)
Атестація бібліотекарів на присвоєння їм кваліфікаційних категорій не проводиться. Приймає і призначає на посаду бібліотечних працівників керівник навчального закладу. У наказі на призначення зазначається, на яку посаду приймається працівник і який йому призначається посадовий оклад. Працівник, який приймається на посаду «провідного бібліотекаря», «бібліотекаря І категорії», «бібліотекаря II категорії», «бібліотекаря», протягом року направляється на курси підвищення кваліфікації (якщо протягом останніх 5 років він не проходив таких курсів) і через рік атестується на відповідність займаній посаді (або посаді, на яку претендує), тобто на відповідність його кваліфікації вимогам кваліфікаційних характеристик.

 
Наказ Міністерства освіти і науки України «Про атестацію працівників психологічної служби системи освіти»
(від 13.01.2006 р. №91)
(Витяг)
1. Щорічно до 20 вересня створювати атестаційні комісії: Управлінням освіти і науки обласних державних адміністрацій на базі регіональних центрів практичної психології і соціальної роботи (комісії 3-го рівня) для:
• атестації практичних психологів, соціальних педагогів навчальних закладів на кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (за поданням комісій 2-го рівня);
• атестації керівників та методистів районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи та методичних кабінетів відповідних відділів освіти, завідувачів та консультантів районних (міських) ЦПК на кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст II категорії», «спеціаліст І категорії» (за поданням комісій 2-го рівня);
• встановлення (підтвердження) названим категоріям працівників психологічної служби педагогічних звань (за поданням комісій 2-го рівня);
• порушення клопотання перед комісією 3-го рівня про присвоєння або підтвердження працівникам служби кваліфікаційних категорій «спеціаліст вищої категорії» та (або) педагогічних звань;
• розгляду апеляцій на рішення комісій 2-го рівня.
Районним (міським) та районним у містах органам управління освітою та відповідним органам виконавчої влади районних державних адміністрацій, виконкомам міських рад, яким підпорядковані навчальні заклади, на базі районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи та методичних кабінетів відповідних відділів освіти (комісії 2-го рівня) для:
• атестації практичних психологів, соціальних педагогів навчальних закладів на кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст II категорії», «спеціаліст І категорії»;
• порушення клопотання перед комісією 3-го рівня про присвоєння або підтвердження працівникам служби кваліфікаційних категорій «спеціаліст вищої категорії» та (або) педагогічних звань.

Закон України «Про професійну освіту»
(Витяг)
Стаття 45. Поняття і загальні положення
Для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація. Періодичність обов’язкової атестації та порядок її проведення встановлюються спеціально повноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.
Рішення атестаційної комісії підставою для присвоєння педагогічному працівникові відповідної категорії або звільнення його з роботи в порядку, передбаченому законодавством.
Нормативною основою для проведення атестації є Типове положення про атестацію педагогічних працівників України.

 
Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників
(затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 632)
(Витяг)
Кваліфікаційні категорії педагогічних працівників: спеціаліст вищої категорії, спеціаліст І категорії, спеціаліст II категорії, спеціаліст.
Педагогічні звання педагогічних працівників: викладач-методист, учитель-методист, і вихователь-методист, педагог-організатор-методист, старший вожатий-методист, практичний психолог-методист, керівник гуртка-методист, старший викладач, старший учитель, старший вихователь, майстер виробничого навчання І категорії, майстер виробничого навчання II категорії.
Примітка. Педагогічні звання педагога-організатора-методиста, керівника гуртка-методиста, практичного психолога-методиста присвоюються з 1 вересня 2005 р.

 
Лист Міністерства освіти України
(від 23.03.1999 р. № 3\1-140)
(Витяг)
Відповідно до змін і доповнень до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України п. 5.6, «педагогічне звання учитель-методист», «викладач-методист» присвоюються педагогічним працівникам, які мають власні методичні розробки, що пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами відповідного рівня».
До науково-методичних установ належать організації та установи, акредитовані в установленому порядку для здійснення підвищення кваліфікації. Порядок схвалення методичних розробок визначається вищезазначеними установами.
Щодо методичних розробок, то тут йде мова про підготовлені педагогічними працівниками оригінальні матеріали методичного характеру, рекомендації з питань підвищення ефективності навчально-виховного процесу, які використовуються в практичній роботі вчителями і можуть бути опубліковані в педагогічній пресі. Обсяг і кількість таких матеріалів не встановлюється.
 
УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ АТЕСТАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ
Теоретичні основи управління
Поняття «управління» є вихідною основою педагогічної теорії управління, а також науки про процеси управління в педагогічних системах.
Управління — цілеспрямована діяльність суб'єктів, яка забезпечує оптимальне функціонування та розвиток керованої системи (суб'єкта), піднесення її на новий, якісно вищий рівень за допомогою необхідних оптимальних педагогічних умов, засобів та впливу.
Цільове управління (а в нашому випадку мета — атестація вчителів) — метод управлінської діяльності, заснований на визначенні найважливіших у даний період завдань, на здійснення яких спрямовано головні зусилля.
Вагоме значення в реалізації навчально-виховного процесу в закладі освіти має особистість педагога, його професійний стан та компетенції, якими він володіє. Отже, актуальним стає створення системи розвитку професійної компетентності вчителів. Дієвим важелем у виконанні цього завдання є атестація, покликана вивчати та узагальнювати досвід роботи, спонукати до неперервної освіти та корекції подальшої діяльності з метою підвищення фахової компетентності й результативності роботи. Для створення ефективної системи управління розвитком професійної компетентності важливим є визначення концептуальних підходів до її побудови.
Головні концептуальні підходи та їх положення:
• антропосоціальний — ґрунтується на положеннях соціального та педагогічного управління — центром уваги в управлінні є людина;
• андраґогічний — розкриває основи та механізм навчання дорослих;
• системний — дає змогу дослідити елементи системи з метою утримання функціонування системи у певному стані;
• синергетичний — основою є процеси самоорганізації та взаємодії в умовах нестабільності;
• особистісно зорієнтований та діяльніший — спрямовують процеси навчання відповідно до індивідуальних особливостей та здібностей;
• кваліметричний — дає можливість кількісного визначення якісних змін у стані професійної компетентності.
Атестація вчителів — важливий засіб підтримки академічних та професійних стандартів, основна форма державного контролю за діяльністю вчителів з метою оцінювання реального стану організації та здійснення навчально-виховного процесу.
Мета атестації:
• стимулювання підвищення кваліфікації, професійності, продуктивності педагогічної праці;
• розвиток творчої ініціативи;
• диференціація оплати праці.
Завдання атестації:
• неперервне підвищення професійного рівня педагогів;
• управління якістю освіти для створення оптимальних умов розвитку особистості;
• встановлення відповідності між якістю та оплатою праці.
Завдання методичного супроводу атестації:
• узагальнення результатів діяльності вчителів;
• забезпечення об’єктивних експертних оцінок.
Об’єкти перевірки під час атестації вчителів:
• рівень професійної компетентності;
• досягнення учнів та педагога (участь в олімпіадах, конкурсах тощо);
• науково-методична робота;
• стиль викладання;
• загальнокультурний рівень;
• моральні риси, соціально-психологічна готовність.
 
Практичний аспект управління процесом атестації
 Реалізація атестації можлива за дотримання низки умов: нормативно-правових, змістовно-цільових, організаційно-процесуальних, операційно-технологічних, технічних. Умови атестації мають бути оптимально комфортними, давати педагогу змогу виявити глибокі, всебічні знання з теоретичних та практичних позицій, продемонструвати інтеграційні навички та вміння, проявити свою педагогічну позицію, виявити загальнолюдські цінності та особистісні риси.
Для реалізації та впровадження системи управління розвитком організаційного та науково-методичного супроводу атестаційного процесу важливою є наявність у вчителів внутрішньої мотивації до професійного зростання. Вона виступає як найвища спонука результативної та ефективної діяльності. Вмотивувати — означає створити у того, на кого спрямований вплив, систему внутрішніх психологічних спонук до роботи. Це сприятиме розвитку потреби в неперервній освіті, у професійному зростанні, вимогливому ставленні до себе, до колег та учнів, потреби в самоактуалізації та самореалізації, що сприятиме підвищенню якості освіти.
Нормативно-правова основа атестації
Під час організації та здійснення атестації необхідно керуватися законодавчими, керівними та концептуальними урядовими документами, документами Міністерства освіти і науки України, обласних та районних (міських) відділів (управлінь) освіти.
Етапи атестації
Етап — окремий момент, період, стадія в розвитку. У процесі атестації розрізняють 3 етапи: підготовчий, основний, підсумковий.
Підготовчий етап:
•  інформаційно-методичне забезпечення (ознайомлення вчителів з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 01.12.1998 р. № 419, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.12.1998 р. № 792/3232) (далі — Типовим положенням), організація інструктивно-методичних нарад, засідань циклових предметних комісій, профспілкових зборів, оформлення спеціальних стендів тощо);
•  методичне інструментальне забезпечення;
•  створення банку даних експертів;
•  інструктаж та навчання експертів;
•  прийом заяв відповідно до термінів, визначених Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України;
•  визначення регламенту роботи з наданими матеріалами та документами;
•  розподіл обов’язків між членами атестаційної комісії;
•  складання графіка атестації педагогічних працівників;
•  створення експертних груп;
•  видання наказу про атестацію вчителів;
•  розробка й корекція плану-графіка атестації, ознайомлення з ним учителів, які атестуються.
Основний етап:
•  оцінка вичерпності та достовірності наданої документації;
•  визначення змісту та методів оцінювання рівня професійної діяльності педагога;
•  організація уроків та позакласних заходів, фіксація перебігу атестаційного процесу;
•  анкетування членів педагогічного колективу, керівництва, учнів, батьків;
•  методичний супровід учителів, які атестуються;
•  організація експертного оцінювання практичної діяльності працівника шляхом різноманітних форм психолого-педагогічної діагностики та вивчення результативності професійної діяльності педагога, який атестується;
•  співбесіда з педагогічним працівником, який атестується, про попередні підсумки атестації.
Підсумковий етап:
•  обмін інформацією; за умови різночитання — організація додаткової експертизи;
•  голосування відповідно до Типового положення;
•  оформлення протоколу засідання атестаційної комісії;
•  занесення до атестаційної картки рішення атестаційної комісії;
•  інформування про підсумки атестації (за допомогою довідки, нарад, семінарів, методичних бюлетенів);
•  аналіз перебігу та результатів атестації вчителів за весь навчальний рік з метою планування заходів із вдосконалення процедури атестації.
 
Форми підвищення кваліфікації
Атестація вчителів має комплексний характер, може відбуватися поетапно та передбачити самооцінку, первинне обговорення роботи, спостереження за роботою педагога в класі, бесіду з ним з метою оцінювання концепції його роботи, оцінку якості методичних та наукових матеріалів, бесіди (інтерв’ю, анкети) з педагогами-колегами, учнями, батьками тощо.
Важливим елементом управління атестаційним процесом є спонукання вчителів до самовдосконалення як важливого аспекту творчої діяльності, підвищення особистої професійної кваліфікації. За пасивного ставлення педагогів до професійного самовдосконалення жодні форми підвищення кваліфікації, які пропонують для роботи з ними, не дадуть ефективних результатів. Тому завдання організованих з педагогами заходів полягає в тому, щоб поставити їх у позицію суб’єкта вдосконалення. Основне завдання атестації — не контроль, а виявлення резервів підвищення кваліфікації працівників.
Індивідуальні форми підвищення кваліфікації.
Під індивідуальною формою підвищення кваліфікації необхідно розуміти усвідомлену, цілеспрямовану, планомірну й неперервну роботу вчителів щодо вдосконалення особистої теоретичної та практичної підготовки, необхідної для професійної діяльності. Існують такі індивідуальні форми:
•  самостійна робота;
•  індивідуальна робота над методичною темою (проблемою);
•  докурсова й післякурсова робота;
•  консультація;
•  творчий звіт;
•  стажування;
•  наставництво досвідчених педагогів;
•  опрацювання фахових журналів та методичної літератури тощо.
Групові форми підвищення кваліфікації
Групові форми мобільні та динамічні. Вони об’єднують педагогів за інтересами, у них створюються оптимальні умови для обміну досвідом роботи, для творчих дискусій, виконання практичних завдань. Можливі такі групові форми підвищення кваліфікації:
•  циклові предметні комісії;
•  школи передового досвіду й педагогічної майстерності;
•  творчі (динамічні, проблемні, профільні, ініціативні) групи;
•  клуби за інтересами;
•  педагогічна рада;
•  консультативні пункти;
•  опорна школа;
•  педагогічна студія тощо.
Масові форми підвищення кваліфікації
Масові форми підвищення кваліфікації сприяють збагаченню інтересів, духовних і професійних потреб учителів, допомагають у виробленні позицій з важливих педагогічних проблем сучасності, виступають як форми вивчення й узагальнення найкращого педагогічного досвіду. Вони сприяють удосконаленню знань педагогів, створенню єдності поглядів, вимог і дій педагогічних колективів, заходів стосовно розв’язання важливих педагогічних проблем. Орієнтовний перелік масових форм підвищення кваліфікації:
•  педагогічні читання;
•  конференції;
•  науково-практичні конференції;
•  теоретичні, проблемні семінари та семінари-практикуми;
•  проблемні місячники, тижні;
•  тижні педагогічної майстерності;
•  ярмарки педагогічних ідей;
•  методичні фестивалі;
•  тематичні та проблемні виставки педагогічних ідей і технологій тощо.
 
Критерії якісного та ефективного підвищення кваліфікації
Атестація — це характеристика фахових знань і ділових якостей, яка передбачає комплексне оцінювання рівня кваліфікації, педагогічного професіоналізму та результативної діяльності працівників освітніх установ. Підставою для оцінювання, мірилом рівня професійної діяльності є критерії.
Зміст критеріїв якості та ефективності підвищення кваліфікації зумовлений тим, що якість та ефективність будь-якої суспільної системи окремих підсистем визначають ступінь задоволення висунутих до змісту освіти вимог, ступінь впливу всіх її форм на зміст і якість навчально-виховного процесу навчального закладу. А відтак їх застосування, практична віддача, яка виявляється в якості знань і рівні вихованості учнів, знайшли своє відображення в змісті таких критеріїв.
• Масовий розвиток творчої активності педагогічних кадрів визначають за такими показниками: збільшення кількості працівників навчального закладу, які виявляють ініціативу і творчу активність; вироблення в педагогів стабільного інтересу до актуальних проблем психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду; організація досліджень і вирішення педагогічним колективом нових напрямів у навчанні та вихованні учнів; збільшення кількості старших учителів, учителів-методистів, учителів, які здійснюють науково-дослідницьку роботу, виступають у пресі, беруть активну участь у науково-практичних і теоретичних конференціях, педагогічних читаннях тощо.
•  Підвищення рівня теоретичної та науково-практичної підготовки педагогічних кадрів передбачає поглиблення знань методологічних основ педагогічної теорії та практики; усвідомлення педагогічним колективом і кожним педагогом актуальних завдань, висунутих суспільством перед навчальним закладом на сучасному етапі оновлення й розвитку; осмислення досягнень і участі в реалізації ідей педагогічної та психологічної науки, що сприяють розв’язанню актуальних проблем навчання та виховання; підвищення рівня знань з теорії та методики викладання предмета; удосконалення вмінь і навичок, необхідних для реалізації навчально-виховного процесу, завдань, які стоять нині перед навчальним закладом.
•  Активне застосування засвоєних науково-педагогічних знань і передового педагогічного досвіду в практичній діяльності педагога виявляється в таких показниках: оптимізація навчально-виховного процесу, удосконалення його форм і методів; використання рекомендацій науки та передового досвіду в практичній роботі; уміння самостійно аналізувати свою педагогічну діяльність тощо.
• Підвищення рівня загальної й педагогічної культури, показниками якого є розвиток світоглядної культури педагогів, що передбачає як важливий компонент політичну культуру; розвиток їхньої соціальної активності; удосконалення моральної культури, яка виявляється в культурі поведінки, праці, у ставленні до дітей, батьків і між собою; розвиток естетичної культури, підвищення компетентності педагогів у сфері літератури, музики, живопису тощо; підвищення культури педагогічної праці, що виявляється в умінні планувати свою роботу, економити час, раціонально організовувати працю учнів.
Підвищення рівня загальної культури педагогічних кадрів здійснюється в процесі спостереження на уроках, під час виховних заходів, виступи педагогів на педагогічних читаннях, конференціях, семінарах, їхнього спілкування з учнями та батьками тощо.
 
МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД АТЕСТАЦІЇ
Процес атестації для педагога пов'язаний з високим інтелектуальним та емоційним напруженням. Тому одним із завдань атестаційної комісії та всього педагогічного колективу є створення сприятливої, доброзичливої атмосфери для педагога, надання йому методичної допомоги. Учитель, який атестується, йде до вдосконалення професійної майстерності через реалізацію завдання — поєднати в собі й виявити в практичній діяльності глибокі знання і здатність до творчості.
Визначимо основні поняття для опису та осмислення процесу атестації.
Мета — планований результат, що виступає як єдність бажаного і можливого. Ефективність діяльності, зокрема управлінської, оцінює ступінь досягнення мети. Оцінку діяльності та її результатів, кваліфікації працівників у процесі атестації можна давати за наявності критеріїв.
Критерій — ознака, на підставі якої здійснюється оцінювання, визначення або класифікація чогось; мірило оцінки. Оцінка має бути науково обґрунтованою.
Кваліметрія — галузь науки, що вивчає й реалізує методи кількісного оцінювання якості продукції або послуг.
Ґрунтуючись на наведених визначеннях основних термінів, дамо розширене тлумачення поняття атестації — її концепцію.
Концепція — певний спосіб розуміння, трактування якихось явищ, основна точка зору, керівна ідея для їх висвітлення; що веде задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.
Атестація — сукупність послідовних дій компетентного органу для встановлення рівня підготовленості, придатності (категорії) працівника до професійної діяльності певного ступеня складності й відповідальності на підставі порівняння, зіставлення його можливостей з чинними нормами.
Моделі атестації можуть бути різноманітними. Наприклад, у загальному вигляді може бути така модель: вибір тим, хто атестується, змісту завдання й форми презентації результатів своєї діяльності, експертна оцінка прийнятих до розгляду матеріалів за встановленими критеріями, зіставлення компетентним органом значень оцінки результатів діяльності з нормативними за критеріями і присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії у сфері його професійної діяльності.
Інша модель атестації може пропонувати для оцінювання знання і вміння використовувати їх на практиці (тобто набуту кваліфікацію), отримані педагогом, що атестується, в результаті спеціальної підготовки.
Отже, зазначене свідчить, що для здійснення атестації необхідно вирішити питання з визначення таких її параметрів як зміст, форми, процедури, критерії та нормативи.
 
Зміст і форми атестації
Професійна діяльність атестованого працівника визначає зміст і усталений процес атестації — її форми і процедури. Зміст відповідає на запитання: що слід розглядати в процесі атестації і якому рівню якості (якій нормі) відповідати, а форми і процедури — як саме це треба розглядати.
Отже, зміст атестації визначають сфера діяльності та посада педпрацівника — педагогічна або управлінська, а його нормативи визначають вимоги тарифно-кваліфікаційних характеристик або інші законодавчі акти за посадами і категоріями. Природно, що за відсутності нормативної бази щодо вимог до рівня професійної компетентності здійснювати атестацію стає неможливо.
Це свідчить про те, що змістовний аспект є логічним початком атестації й має бути дуже конкретно закладений у нормах як предмет розгляду та оцінювання результатів діяльності атестованих.
Форми атестації можуть бути такими:
• аналітична (письмова) робота, що висвітлює з позицій атестованих питання з числа нормованих або таких, що належать до компетенції за професією, і вказаних у
тарифно-кваліфікаційних характеристиках (ТКХ). Завдання розробляють наперед, і вони доступні для педагогів;
• дослідницька діяльність з проблем, розв'язання яких відповідає вимогам ТКХ та іншим нормативним актам щодо вмінь атестованих педагогічних працівників за посадами і категоріями;
• самоаналіз або аналіз діяльності педпрацівника за певний проміжок часу (3-5 років) з питань, вказаних або врахованих у ТКХ. Матеріалами для оцінювання можуть бути:
• дані моніторингових досліджень результатів діяльності;
• реферативне освітлення та співбесіда атестованого педагога, з експертами за раніше узгодженими питаннями, які містяться в ТКХ;
• інші самостійні форми або ті, що є комбінацією названих.
Процедура атестації як встановлений порядок ведення або розгляду справ передбачає дві групи: здійснення процесу атестації та розгляд її результатів.
Процес атестації як сукупність послідовних дій є певним набором різних процедур. Оцінювання здійснюється за допомогою раніше встановлених критеріїв, орієнтованих як на процес реалізації даного змісту діяльності, так і на отриманий працівником і його організацією (установою) результат.
Конкретний набір необхідних процедур визначає усталена модель атестації та форми презентації її змісту. Інакше кажучи, у кожному конкретному випадку можна використовувати свій варіативний набір процедур.
У процесі атестації можливі такі процедури:
1. Визначення завдання, узгодження форми представлення матеріалів і процедури захисту.
2. Експертне оцінювання результатів діяльності атестованих:
а) за даними моніторингових випробувань, якщо вони відображають вплив діяльності атестованого;
б) за статистичними і звітними даними різних контрольних або дослідницьких дій, пов’язаних із роботою педпрацівника;
в) шляхом анкетування або тестового контролю членів установи, пов’язаних із роботою атестованих;
г) шляхом безпосереднього спостереження за діяльністю педагогічного працівника та оцінювання її результатів за матеріалами самоаналізу;
ґ) з використанням комбінацій вказаних процедур.
3. Захист атестаційних робіт може відбуватися з використанням різних форм за бажанням атестованого педпрацівника:
а) у вигляді доповіді за наслідками діяльності, розкритими в роботі, звіті;
б) у вигляді співбесіди або відповідей на запитання експертів;
в) шляхом складання іспиту або заліку за встановленими раніше і відомими медпрацівникові питаннями;
г) оцінювання тільки представлених матеріалів без безпосереднього спілкування експертів з атестованим.
4. Розгляд результатів атестації атестаційною комісією:
а) за матеріалами експертної комісії в присутності педпрацівника, що атестується, або без нього (відповідно до п. 8.8. Типового положення про атестацію педагогічних працівників України);
б) з виступами педпрацівників, що атестуються, та експертів незалежно від попередніх результатів експертної оцінки (наприклад захист атестаційної роботи);
в) з виступом медпрацівника тільки за умови негативних відгуків експертів.
5. Ухвалення атестаційною комісією рішення за розглянутими
матеріалами атестації працівника.
Необхідно підкреслити необхідність і важливість розробки критеріїв кількісного оцінювання результатів діяльності атестованого. Поза сумнівом, це дуже складне завдання, вирішити яке можна за допомогою технологій кваліметрії.
 
Категорія: Матеріал до атестації | Додав: tsm2006 (15.02.2012)
Переглядів: 1482 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Структура навчального року
2017-2018

І семестр:
01.09.2017-22.12.2017
Осінні канікули:
30.10.2017-05.11.2017

Зимові канікули:
25.12.2017-09.01.2018

ІІ семестр:
10.01.2018-25.05.2018

Весняні канікули:
26.03.2018-01.04.2018

Тиждень інформатики
2
3
Сайт працює

Copyright MyCorp © 2018Конструктор сайтів - uCoz